Юнак застиг посеред двору. Княгиня зісмикнула біле покривало з скульптури посеред двору, і зачарований Фіндекано побачив… А там, на морському березі він подивився на мене так, неначе побачив вперше, і мовив розгублено: «Я думав, що знаю всіх дів Тіріону, але вас не бачив ніколи. Фіндекано, mohajerico.com слухаючи це, думав, що Феанаро напевне якраз найбільше образили ці слова Великого Воїна. А це, – княгиня вийняла з гаптованої торбинки якийсь круглий предмет, https://newmillennium.org.ls/ – відвезеш Руссандолу. Щось подібне, мабуть, відповідали Руссандолу його зірвиголови в не такому вже й далекому дитинстві, коли приходили додому зі слідами бійки. А ти ходи зі мною… І навіщо ти спалив собі долоню – ти ж так нічого і не відповів… Дворик цей був майстернею скульптора, не просто собі талановитого скульптора – великого майстра. «Якби він був з нами, cambio.se – продовжив подумки Фіндекано, – або – якби не був таким, яким був… Чи не бажаєте ви передати рідним листа, або дари? Ви що, і правда бажаєте покинути Валінор? Я, власне, – заговорив Туракано, – не дуже то й бажаю цього походу, хоча б тому, що не зможу покинути тут Еленве з донькою. Панна Аредель вважала, що рятувати свого родича мали саме вони.. Саме через це він і мав у своїй шафі з десяток незакінчених рукописів, саме через це він так і не відкрив орнітологічної крамниці, яку збирався започаткувати разом із тіткою Сюзі, саме через це він мав диплом бакалавра азійських мов, хоча жодного разу так і не побував в Азії.
Знаючи свого оtorno, він одразу зрозумів мову малюнку. І я враз усе зрозумів. А він, Фіндекано, з усіх сил намагався не засміятись, тільки кутики вуст вже піднялися вгору. Особливо Туркафінве – ото вже облесник! Отямився вже в Ангбанді. Фіндекано підвівся, взяв у Анта куртку, вже випрану, висушену біля вогнища і вправно залатану. Коли твій розумний старший брат покинув тебе навиплата при народженні другої дитини 2023зволяще біля моря, захопившись новою книгою. Я блукала берегом моря, – сказала княгиня, – я любила мандрувати самотою, бо моє дитинство пройшло в городищах, а у лісах Ендоре виплати на другу дитину 2023 при народженні самоті блукали тільки ngauri… Мене взяли в подорож тільки тому, що я запевняла, що знаю той берег. Ще дехто. Мене взяли як знавця urqui та ngauri – адже я навіть намагалася приручити дитинча urсо, яке випадково потрапило до рук наших воїнів… Схожа на справжню навіть більше, ніж справжня квітка. О, я ж дочка Магтана, – засміялася Нерданель, тішачись його зачудуванням, – я вмію навіть кувати мечі…
О, ні, – всміхнулась Нерданель, – довелося вигнати його геть, коли ця істота стала надто небезпечна. Фіндекано обережно заховав витвір в гаптовану торбинку, простягнену йому пані Нерданель, і подався з дворика геть, сповнений захоплення і суму. Фіндекано, сповнений цікавості, пройшов за княгинею до внутрішнього дворику садиби. Авжеж, – пробурмотів Фіндекано, згадавши, що серед пліток про Чорного Валу була й така, що його втілення в Ендоре було крилатим. Робота скульптора не те щоб була привілеєм чоловіків-Нолдор, але вимагала великої сили удару і точності різця. І це була річ, яку ми справді підхопили. Хоча у час дії військового стану ми не змогли виконати всіх намічених завдань по соціально-економічному розвитку села, але загалом попрацювали ми досить непогано. Навіть ми з тобою – інколи… Юнак довго роздивлявся малюнок. Та малюнок Майтімо продовжував тривожити душу сина князя Аttea Nosse, і Фіндекано вирішив ще раз навідати княгиню Нерданель. Не як названого сина. Ось сам Феанаро, не такий як нині, скільки дають за другу дитину закоханий юнак з розпущеним волоссям… Ось Амбарусси, ще пухкенькі немовлята, один дрімає на моріжку, другий ловить метелика… Ось і маємо, – сказала вона, закриваючи коробку кришкою. Мені не досягти досконалості, це мій вічний Тангородрім, і ніхто мене звідти не врятує.
Побережжя – наше слабке місце: ніхто не очікує удару звідтіля, а він, той удар, цілком можливий. Я їду на північ, – мовив він, – на полювання. На полювання він виїхав наступного ж кола світла. На ньому було зображено Квендо з Ендоре, явно бранця, бо руки його було прикуто до стіни ланцюгом. На вродливому обличчі застиг вираз давнього болю, який ніде не подівся за проминулі літа. За порадою лікаря Голана, який вирішив, що мені піде на користь, якщо я зіштовхнуся віч-на-віч з місцем, де дістав психічну травму, мене відправили допомагати батьку та тітоньці Сюзі прибирати лахміття й уламки. Тварь з Ангбанду прийняла виклик – свідки говорять, grand-kamun.ru що замок аж тремтів від звукових хвиль… Фіндекано передав йому вітання від Руссандола, котрий помчав до свого Гімрінгу, стривожений чутками, переданими по палантиру. Фіндекано кивнув. Він сидів на знайомій галереї, за знайомим столиком, дивився на втоптаний порожній двір і міркував, як йому пробратися до Форменосу. З башти йому свиснув матрос, і витвір побіг до люка з пташиною в руці. «Моя душа в полоні, – аж кричали різкі ламані лінії, – батько говорить, що Валар забороняють нам вільно творити, але я вже довгий час не тримав у руці ні різця, ні пензля…